“Готуйте із задоволенням і з любов’ю для своїх рідних і близьких. Тоді результат вас порадує!”
Стаття в газеті РОСТ, м.Енергодар
Учасниця кулінарних шоу на телеканалах СТБ та Інтер Ірина Рудневська родом з Енергодара.
Ірина Рудневська вже багато років живе і працює в Києві. Захоплюється фуднапрямком у фотографії, співпрацює з кулінарними школами, не тільки відвідує майстеркласи іменитих шеф-кухарів, а й сама їх проводить. Нещодавно відкрила кулінарний сайт, на якому ділиться авторськими рецептами і тонкощами в їх приготуванні. Спеціально для наших читачів Ірина Руднєвська відкрила секрет вишуканого французького десерту “Крокембуш”, який вона готувала 31 грудня, в студії Інтера разом з Андрієм Доманським і Андрієм Дромовим. А також розповіла про себе, свою сім’ю, участь у шоу “Мастер Шеф” і багато іншого.
– Ірино, як довго ви жили в Енергодарі: де вчилися, чи залишився хтось із рідних у столиці енергетики, як опинилися в Києві?
– Енергодар – це місто мого дитинства і юнацтва, у ньому я жила і закінчила школу № 3 1995 року. Будучи золотою медалісткою, я змогла вступити відразу ж до кількох вишів у Києві, Харкові, Одесі та Севастополі. Із самого дитинства я мріяла про навчання і подальше життя в Києві. Тому питання вибору особливо не стояло – було вирішено їхати до Києва! Звичайно ж життя в столиці енергетики не могло не позначитися на виборі майбутньої професії, так мені здавалося на той момент. Закінчила я НТУУ (“КПІ”) 2001 року, і тут почалися проблеми вибору і пошуку себе… Деякі випускники повернулися до рідного міста піднімати енергетику, але я розуміла, що навряд чи пов’яжу своє професійне життя з цією індустрією. А після того, як я провела кілька місяців переддипломної практики на атомній станції, остаточно переконалася в тому, що це не моє. Час закінчення вишу був не легким, пов’язаним із черговою кризою нашої багатостраждальної України, тож випускнику знайти себе було завданням не з легких. Першою сходинкою мого професійного становлення була робота секретаремреферентом з подальшим кар’єрним зростанням до керівника відділу логістики, а потім вже великого відділу корпоративних продажів оргтехніки. Весь цей час мене підтримувала моя сім’я – мої рідні в Енергодарі. Моя матуся і улюблена тітка та хрещена Оленка дуже тішилася моїм успіхам і завжди підтримували й підтримують будь-які мої починання, нехай навіть із чистого аркуша, як це було в моєму житті не один раз. Мама все своє життя була чудовим педагогом, завучем і директором у рідному місті. Але коли народилася моя перша дитина – донечка Даринка, вона не змогла витримати розлуку і прийняла рішення, яке їй далося дуже складно. І ось уже 10 років ми всі разом живемо в Києві і намагаємося бачитися і зустрічатися за будь-якої можливості. Матуся і молодша сестричка Оленка – мої найбільші подруги! У рідному місті зараз залишилися жити мої рідні – тітка і братик із сестричкою. Останнім часом ми були в Енергодарі з сумних причин, але хотілося б бачитися частіше, звісно, і в радості!
– Як і коли з’явилася пристрасть до кулінарії?
– Ще в мої шкільні роки я дуже любила готувати і намагалася проводити на кухні весь вільний час, щоб порадувати рідних якимось черговим шедевром. Моя бабуся була великим кулінаром! Вона робила такі страви, які тільки зараз починають входити в наше життя, і вже мало кого дивують. Це і варення з томатів та кабачків. Моя бабуся була великим кулінаром! Вона робила такі страви, які тільки зараз починають входити в наше життя, і вже мало кого дивують. Це і варення з томатів і кабачків, і мед із бузини, і цукерки handmade. Не повірите, але вона навіть намагалася варити халву! Її кулінарні шедеври славилися на все село, адже вона жила в самому його центрі і намагалася всіх нагодувати своїми крендельками! Тітка Оленка не поступається бабусі у своїх кулінарних здібностях, саме вона навчила мене правильно ліпити вареники з оформленням шва “кіскою”, що досі у багатьох викликає естетичне задоволення від споглядання такого виробу. Моє місце завжди було на кухні поруч із ними, адже я намагалася ввібрати всі тонкощі та нюанси складних кулінарних процесів. У мене в дитинстві була навіть кличка серед рідних “А шо ви робите?” У студентському гуртожитку на спільній кухні ми влаштовували змагання зі старшим курсом на найсмачніший борщ. І таки перемога була за мною! Та й серед друзів питання про те, до кого ми йдемо в гості особливо не виникало – усі прапори вели на мою кухню. На певному етапі це навіть переросло в п’ятничну традицію дружніх зустрічей. Тому пригадати момент, коли саме прийшло захоплення кулінарією складно! Мені здається, що я завжди жила з нею в душі! Але коли я була в другій декретній відпустці, стався той клацання, який повністю змінив моє життя. Одного разу, в п’ятницю, коли я чекала в гості своїх улюблених матусю і сестричку, приготувала сирну запіканку, яку мені захотілося подати “як у ресторані”. А тут моя Оленка ще й почала фотографувати тарілку з моїм першим кулінарним шедевром, оформленим у ресторанному стилі! І тут я зрозуміла, що це саме те, чим я хочу займатися!!! Паралельно у мене з’явився інтерес до професійної кулінарії з кондитеркою і фотомайстерності в фуднапрямку. Я стала інтенсивно навчатися на різних курсах, відвідувала майстер-класи відомих кондитерів і фотографів. Я прагнула розбиратися в азах досконально, щоб потім розвинути свої фантазії в правильному (у професійному сенсі цього слова) напрямку. Звісно ж моє захоплення виявилося не з дешевих: довелося купити цілу гору посуду і столових приладів, наповнити свою кухню різними девайсами, без яких не може бути подальшого розвитку. І все це стало можливим завдяки потужній підтримці та вірі в мій талант мого коханого чоловіка. Він наполіг на тому, щоб я почала працювати в цьому напрямку і займалася своїм розвитком. Адже саме він найчастіше стає найпершим дегустатором і критиком моїх творінь. Я дуже вдячна йому за таку віру і підтримку! Впевнена, що без такої опори мій проєкт би не відбувся!
– Що Вам найбільше подобається готувати? Чим балуєте своїх рідних? Яка в них улюблена страва?
– Мою сім’ю не можна віднести до ласунів, тому найчастіше моїми шедеврами нагодовані всі сусіди, друзі, вихователі в садочку. Адже я не можу прожити і дня без десертика!!! Хоча найулюбленішою стравою мого чоловіка є банальні котлети. Він готовий їх їсти на сніданок, обід і вечерю! А ще холодець і салат “Олів’є”, якими я його не часто балую. Але попереду новорічні свята – час, коли на столі будуть одразу всі улюблені страви чоловіка.
– Що спонукало Вас взяти участь у “Мастер шеф?
– Двері кулінарної школи Ектора завжди люб’язно відчинялися перед моїм прагненням до пізнання. Знайомство з учасниками проекту “Мастер Шеф” попередніх сезонів наштовхнуло мене на думку про участь у проекті 5 сезону. Я дуже серйозно підійшла до цього, консультувалася з Лізою Глинською
і самим Ектором у тонкощах і нюансах.
У підсумку я створила для проекту такий десерт, який під силу випускникам кондитерських шкіл, а ніяк не аматорам на кухні. Тому мій рівень участі в проекті був переоцінений.
Мабуть участь у шоу “Мастер Шеф” – не мій шлях до реалізації власних талантів!
– Як виникла ідея створити персональний кулінарний сайт, який, до речі, на сьогодні часто відвідуваний? Яку діяльність ведете паралельно?
– Тоді я і задумалася про те, щоб запустити свій сайт Baziliks. Дуже хочеться розвинути його до рівня національної кулінарної мережі. Над цим я і працюю останні півроку. Влітку з’явився ще один напрямок моєї діяльності – кейтеринг. Найбільший проєкт – обслуговування компанії французів із 80 осіб на прогулянковому кораблику. Це було для мене дуже відповідально і хвилююче, але я впоралася! Було багато приємних і захоплених відгуків, які не могли не зігріти мою кулінарну душу. У проміжках між цими заняттями я іноді пишу рецепти для наших телевізійних кулінарних проєктів. Наприклад, до кулінарної книги “Готуємо разом” на Інтері вже увійшло кілька моїх рецептів. Тепер я з нетерпінням чекаю її виходу, щоб отримати свій власний екземпляр. Ще я беру участь у різноманітних соціальних проєктах Києва, проводжу майстер-класи для діток із випікання піци, імбирних пряників та їхнього оформлення. Напередодні новорічних свят це дуже актуально! Робота з дітками заряджає мене особливою енергією, від якої хочеться творити і дивувати з подвоєною силою! Але, на жаль, у добі всього 24 години і я не встигаю дуже багато зробити зі своїх планів. Але я намагаюся працювати над собою і прискорюватися! А зовсім нещодавно я стала переможницею рецептів з цієї ж програми і була запрошена в студію для того, щоб приготувати свій десерт разом з Андрієм Дромовим і Андрієм Доманським. Для мене це було досить цікавим досвідом і захопливою подорожжю у світ телебачення. Випуск програми був 31 грудня на телеканалі Інтер!
– Які плани на майбутнє?
– Є багато різних задумів і проектів у опрацюванні, про які я поки що не поспішаю говорити. Але впевнена, що дуже скоро мені буде що вам розповісти!
– Що побажали б землякам напередодні новорічних свят?
– З прийдешніми святами, дорогі друзі! Впевнена, що він у всіх нас буде смачним і по-справжньому затишним. Будьте здорові та щасливі! Любові вам і здійснення всіх-всіх бажань у Новому році!
